Життя іде як осінь за вікном –
колись повернеться літнім сном
і спогади у пам’яті спливуть,
що на комоді фотографії бережуть.
Був час щасливий безметежний,
а світ чистий білосніжний
і в ньому стільки ще пригод –
справжніх моментів життя хоровод.
У нього поринути може лиш той,
хто в незгоду не скаже «Йой» -
серцем хто чистий і має відвагу,
хто чиюсь добра втамує спрагу.
Спокій знайде він і, в ту ж хвилину,
побаче не тінь, а людину...
Їй три питання можеш задати.
«Хто я, ти можеш сказати?» -
«Відповідь схована в твоїй голові».
«Можливо що робити підкажеш мені?» -
«Очисти свій розум – в добро повір!»
«Невже майбутнє має звір?» -
«Знов прокидається темне нутро?
Щастя краплини скуштує воно –
тоді просвітиться розум мутний –
все що до того темне, стане ясним!»
«Дякую словам твоїм чудним,
адже все було хмурним;
ти ж добром світло повернула
і справжнім теплом огорнула!
Тож пітьми немає майбуття»
«Я лиш показала шлях тобі –
далі дорогу сам обирай собі.»
Добро чи зло твоє забуття...
Сонце вже видно здаля –
справжнім тепер буде життя –
воно іде як осінь за вікном...
І тільки ми тримаємо кермо!
