Сонет 130: В очах коханих не зустрінеш сонця (by Shakespeare)
В очах коханих не зустрінеш сонця,
Багряними вуста не назовеш.
Палають тусклістю душі віконця
І чорне павутиння з голови до мешт.
Я бачив тисячі троянд дамаських…
Пелюстки на її щоках
Перебивають аромат прекрасний
Зловонієм від подиху щораз.
Люблю її я голос, та все ж мені відомо,
Що музика душі не менш вагома.
Божественну ходу не бачити мені –
Вона приземлено ступає по траві.
На небесах є рідкістю моє кохання.
Не вірте у фальшиві порівняння.
12.08.15
