Просто в тобі є щось незриме,
Невидимий посаг, що б’ється у грудях.
Очі твої невимовно красиві,
Навіть якщо їх ховаєш на людях.
Просто в очах твоїх є милість,
Така, яку просять у Бога,
Коли, клякнувши відчайдушно,
Надіятись нема на кого.
Просто у погляді твоїм скорбота
І сум, і порожнеча.
І, як рослинка та до сонця,
Тягнусь до тебе безконечно.
Просто над образом твоїм омана.
Мінлива холодність зводить з пуття.
Ти просто граєш свою роль
Й збиваєш з колії життя.
13 листопада 2014
