Невже пройти повинні роки,
Щоб вже настала та пора,
Яку провіщують пророки
І всі провісники добра?
Чи зміниться колись любов"ю
Зненависть пристрасна племен,
Щоб не багрянив землю кров"ю
Сусід захватницьким мечем?
Коли здолає розум силу,
Щоб як колись усе було?
Чи так і підем у могилу
Лише увіривши в його?
Чи буде думка тим проривом,
Що вб"є підлотную брехню?
Коли вже слово стане ділом,
А діло дасть свою стерню?
О, день щасливий, засвітися
І розжени густий туман!
Розвій у головах дурман!
Від сну, народе, пробудися!
