А ми не бачились вже тижні зо три.
Ой, ні. Вже місяць цілий промайнув.
А я тримаю на вустах своїх цілунки
Й субтильність тіла, яке я обіймав.
Я пам'ятаю рухи й жести. Я копіюю їх.
Щоранку поруч себе я тебе шукаю,
Та замість теплого й п'янкого дотику до ніг
Я прохолоду постілі лиш відчуваю.
У поглядів зустрічних перехожих - твої очі,
І голоси довкола - відлуння то твоє.
І видиться, що я прокинувсь після тої ночі,
А ми не бачились, напевне, вже півжиття.
