Любила других, поки я любив тебе.
Гуляла в домі, повному химер.
Ходила спати там, де поруч універ,
Але не твій, а в місті, де сидить боксер.
Як в серці зойкнуло, затріпотіло щось,
Це ніж був встромлений в самісіньку аорту.
І ти, пульсуючи у ньому, кинулась до борту,
До іншого, до кращого, до чорта...
Але пройшли роки, вже сонце світить сяйвом,
Мені в душі і тЕпло, і красиво...
Я вип'ю з черепахою горнятко чаю,
Самотньо трохи, але все по силам.
Тріада випускає нові свої перли,
Можливо, деколи, я згадую тебе.
Я так хотів, щоб ми один для одної померли,
Щоб ми не знали більше, що таке щербет.
Мені вже тридцять, ще якихось років сорок -
Не так багато бути в самоті.
Я зустрічав дівчат, жінок, і тих, кого лиш можна обізвати,
Але усі-усі-усі-усі не ті.
Не засудіть мене за віршик кострубатий,
Не весело, а так собі, але й не зле...
Мені набридло на бездушних мумій полювати,
Набридло, що Оазис - це лише міраж серед пустель.
чому чай з черепахою пити!!!! за мету беріть завжди оточувати себе позитивними і щирими людьми...згідна, важко знайти собі людину по духу...часто ми живемо з протилежними особами...але вірте і все вийде))
Віримо в краще завжди!!! 
не хочу з протилежними. не хочу)
