З півслова тебе зрозумів і відчув із півподиху,
Піддався дурману, який пригубив із очей.
Віддався я кожному ніжному рук твоїх дотику,
Змішав їх із кров’ю... З них кожен у мені тече...
Наповнена мною гойдаєш нас у напівмороці.
Півтіні, мов маски зриває жага з наших лиць.
Чуттєво так треться і ковзає й солодко колеться...
І ніч, мов шаманка, танцює кругами зіниць.
Безодня пульсує... І небо моє вже судомиться.
Ось-ось зорепадом засяє єство від єства.
Вже скоро розчинить обох нас у радості втома ця.
...Палатимуть довго ще стопи, долоні й вуста.