До кімнати ввійшла молода дівчина.
Делікатна, худенька і гарно вбрана.
А навпроти неї сидів мужчина:
«Що привело вас сюди і так рано»
«Знаєте, сильно мені докучає
фактор один, а точніше людина»
І на столі у конверті до чаю
тихо підсунула гроші дівчина.
А чоловік той на стіл подивися,
хижо скривився у злісній усмішці.
«Що ж, гонорар тут у нас появився»
Встав і пройшов по багряній доріжці
«Ну а тепер розкажіть і дрібниці»
Мовив він тихо закривши фіранки.
Ну і дівчина все по крупиці
виклала дядьку із самого ранку.
Той іще більше собі посміхнувся.
Дату назвав і навіть годину,
та до дверей він одразу метнувся
і випровадив з кімнати дівчину.
День вже настав і прийшла вже година.
Дядько одів вже свої рукавиці,
лезо холодне сховав під тканину.
Сильно розширились чорні зіниці.
Жертву свою він убив не одразу -
тихо рубав на маленькі кусочки.
І не промовив він навіть і фразу,
кров`ю заляпав не тільки сорочку.
Клаптики тіла зібрав до пакету.
Хто би подумав, що в нім там людина?
Після убивства скурив сигарету.
Ось і аборт, ось і мертва дитина.
Автор - Вільна Птаха
Вражаючи сильно! Можливо цей вірш усеж утримає від такого кроку не одну дівчину, а відтак ви врятуєте ним не одне дитятко. Доземно вклоняюся вам за цей вірш!
Вражаючи сильно! Можливо цей вірш усеж утримає від такого кроку не одну дівчину, а відтак ви врятуєте ним не одне дитятко. Доземно вклоняюся вам за цей вірш!
