Ти все зустрічного свого
Не хочеш помічати,
Не подивився у вікно, –
На нім залізні ґрати…
Гукає щастя навздогін,
А ти не озирнувся,
Багато кроків і країн,
Та голос не почувся…
Який шукати ти летів
В далекім небокраї,
А поруч тебе безліч див
Хтось інший назбирає…
Ти чув і бачив лиш чужих,
Хто глибше не сягає,
Хто і не думав підвести
Свій погляд в небокраї…
І так минав твій кожен день
Уже десятий рік,
Скажи мені, хто на все це
Тебе в житті прирік?
12.01.2017
