Ти заглянув в мою душу.
Побачив всю біль і печаль.
З місця я не зрушу,
А ти не повернешся… На жаль.
Посумую трішки. І напевно,
Вночі поплачу з місяцем на пару.
Чекати тебе даремно.
Випила вже з лишком, солодкого нектару.
Було так боляче. І знаєш, болить ще й досі.
Болить там, куди не дотягнутися руками.
Думки ще бродять в хаосі.
І рану не загоїти роками.
Живу. Терплю, як можу,
Біль, що зраджує кохання.
Але ліки, від нього я знаходжу.
Хоч ще більше ранить, душі сумне мовчання.
Вона мовчить і не говорить.
Лиш інколи я чую, на щоці, її печаль.
Запам’ятаю біль цей і кожну мить
І пронесу с душею в життєву даль.
