Який солодкий, ароматний запах груш!
Їх на шматочки дрібно-дрібно ріже мама.
Троянд червоних на подвір'ї квітне кущ
Й розмова нескінченно ллється поміж нами.
Ось мама усміхнулася й навкіл очей
Зібралися густі морщинки павутинням,
А очі голубі з відтіночком ночей
Недоспаних, сумних й важких, немов каміння.
Вдивляюсь з ніжністю в обличчя дороге,
Так хочеться на ньому сум осінній стерти
Й шкодую, що не сказано щось головне.
А пам'ять свідок невблаганний й дуже впертий,
Веде крізь сни у рідний дім і аромат
Грушевий знов знайомо й легко огортає...
А на душі ще важче, чим було, в стократ
І сон, де мама ріже груші, геть тікає.
Олечко, так щемно і боляче .... до сліз...бабуся згадалась... ці груші,яблука, висушені сонцем...жаль,що все було.Дякую,Олю, за такий,хоч і сумний,але ж такий рідний спомин!
Радченко відповів на коментар Ninel`, 02.05.2017 - 18:51
Оленько, всі твої вірші про маму - світла доріжка, що зв’язує покоління, вчить любити і поважати тих, хто дав можливість бачити світ, його красу і бути вдячними за це.
Радченко відповів на коментар @NN@, 05.02.2017 - 14:26
за эту чистую печаль.
Гарний вірш про маму.