При повнім місяці зібрались три сестрички
На Лису гору – звітувати Сатані,
Красиві та підступні демонички
Перед хазяїном своїм у всій красі.
В руці у першої блищить чарівна зірка:
«Багато зла я людям сотворила,
Мій інструмент з простої зробить хвіртки
Ворота райські, пустить хмари пилу
В обличчя смертних – розум затуманить,
Зачепить мозок помислом цупким,
Їх тільки мій вогонь до себе манить,
До прірви розпачу, за куражем п’янким!»
Підходить друга - крила за спиною:
«В найважчий час до смертних я прихожу,
На крилах підіймаю за собою,
І шепочу, що врятувати можу.
Вони ухопляться за мене і повірять,
Не схожа я ж бо на служницю зла,
В серцях своїх вони мене леліють,
А я в страждання повергаю їх життя!»
В руках у третьої м’які тенета з шовку:
«Вони самі мене прийти благають,
Знайти в моїх обіймах хочуть сховку,
Допоки сірниками не згорають.
Я - ліки від найгіршої хвороби,
І я - отрута гірша від усіх.
Замало часто однієї спроби,
І натовпи летять мені до ніг!»
І гидко так сестрички засміються,
За місяць звітувати будуть знов,
Хай бережеться той, в кого ввіп’ються
Віра, Надія, Любов…
