Крізь клапті любові – білої, як душа
Крізь рій мурашиний – терпкий, як густе какао
Білим по білому ляжуть на вістря ножа
Устами твоїми слова:
…тебе так мало…
Утоплена в водах глибоких… Іти до дна,
Увійти в глибину, прорости у тобі дурманом
Мовою риби німої прив’язані сни і слова
До зв’язаних рук твоїх:
…так тебе мало...
На лоні долоня втамовує трепет і страх,
На грудях вгамовує зАпалу іскру зрадливу…
Видих і вдих… і притишена ніч на устах
Лікує тобою мене тільки снами і римами…
