[youtube> http://www.playcast.ru/view/10047083/79c0f947aa6bdcb08a4bdb17eda76171e816d1c9pl" frameborder="0" allowfullscreen>
>Ой, ходила дівчина бережком, бережком,
Зі своїм коханим Іваном, козаком,
Річечкою бистрою та й милувалися,
Познімали сорочечки й купалися.
Плавали вони плавали й обіймалися,
А потім на березі цілувалися,
На травах шовкових вони та й качалися,
Пристрасно, трепетно й ніжно кохалися.
Допоки сонце за обрій та й не присіло,
Тіло від гуркоту сердець тріпотіло
Та й тріпотіло, немов метелика крила,
Поки місяць не вдів бриля й ніч не вкрила.
Світили ясні зорі на них мерехтливо,
Вкривались росою їх тіла бурхливо,
А, солов"ї співали їм трелі до ранку,
Прощалися... Козаку в похід на танку.
-Ой, прощавай, моя люба зоре й кохана,
Пора мені йти, назустріч з ворогами,
Ти, чекай мене, я повернуся вже скоро
Й тільки з перемогою, поки є порох.
- Ти прощавай, мій милий соколе Іванку,
Я чекатиму тебе з ночі й до ранку,
З перемогою до мене гідно повернись,
Мій коханий, не забарись, не забарись!
Всього Вам найкращого. 
Саджаю квіти на клумбі біля під"їзду і співаю 
