Втомився вже від лицемірних слів
Вони не тонуть, пливуть за течією.
Для чого ж ви несете їх мені,
Коли війна неправди не оголошена чиєюсь?
Залиште ті піски сипучі ви собі,
Собі лукавте в насолоді.
Не хочете лишатись щирими людьми?
Не заважайте ж і чужій свободі.
За скалку найглибше море перейдете,
Колоду ж власну замалюєте в очах.
Мільйони фарб для цього ви знайдете,
Це навіть не потривожить вас у снах.
Пліткам немає місця, як недугам,
Здоров’я є цінніше від сміття.
Не вірю вашим я кривим потугам
Вже лицемірства не вміщає голова.
