О Ксеню рідна, я кохаю.
Що буде з нами---я не знаю.
Є в тебе муж, а в мене жінка…
Так гарно почалась сторінка.
А далі в тебе запитаю---
як далі жити нам без Раю.
Твій чоловік--- це кожен знає,
в роботі вік свій коротає.
то чорну землю оре плугом,
то сіно сушить там, за лугом.
Майструє різьблені ворота.
Горить в руках його робота.
Але, я далі промовчу.
Бо з цього світу полечу.
Терпіти вже його несила.
мені шинкарка говорила,
тихенько,далі від народу.
Нема від нього їй доходу.
А моя жінка--- ех , ледащо.
То варить борщ, не знати нащо.
То хату підміта, то шиє.
А то дітей маленьких миє.
Корову доїть, сіно носить.
Пора би їй присісти, досить.
Так ні--- відро мені вручила,
--- неси сміття, я тебе вчила.
Неси сміття--- мені поету.
Так я трудюсь для всього свету.
Хоч рвані капці на ногах,
в думках літаю в небесах.
Давлю диван і б*ю подушку.
Ні привести мені подружку.
От принесла би ще чарчину…
Може припер би я пружину.
Диван старий…
Це не життя… Пора тікати,
Бодай куди, подалі з хати.
О Ксеню, рідна, де ти мила.
Цей світ терпіти нам несила.
Давай тікати разом з дому,
бо пропадемо по одному.
Чкурнем далеко, аж до неба.
Як раз туди куди нам треба.
Зупинимось у Волопаса.
Про нього чув я від Тараса.
Там в небі Рай, там я з тобою.
А дурнів не візьмем з собою.
В Раю нам дурні непотрібні.
Адже ми вдвох, і ми небідні…
О Ксеню, мила, не мовчи.
Перед дорогою навчи.
З собою що ми буде м брати.
Чи може вдвох нам пропадати.
Нам у дорозі міх потрібний,
це знає всяк дорозі здібний…
Візьме м козу, бика й корову,
бо молока захоче м знову.
Штани, онучі і колиску.
Для галушок велику миску.
Мотор позор і екскаватор,
для дубельтівки коліматор.
Візьме м кресало і точило.
Візьме м усе що серцю мило.
Ах да , стара, от дописався.
Немов на тім порозі вклався.
Забув я головне---сулію.
Я на землі про неї мрію.
Горілочку смачну, медову.
Вона дає життю основу.
Приймеш чарчину і колом…
Не те що прошлий раз облом.
Зажди но, рано до польоту.
Давай но ,зробимо розчоту.
То в ісінтуті мене вчили,
все рахувать що їли пили.
Два плюс один, на два помножим.
На три розділим, знову сложим.
Це огірки , а це от сало.
Півлітри явно буде мало.
Півлітри --- все це без запаса.
Я знаю того Волопаса.
Він п*є як бик як дві корови.
Нам підірве життю основи.
Трохи опишемо ракету…
В науках тих нема секрету.
Де радіатор є де топка,
для чого є яка де кнопка.
Цього тобі нетреба знати.
Чого ті кнопки нажимати…
А сміло ти берись за дишло,
і щоб біди гляди не вийшло…
Дишлом крути туди---сюди.
Та так щоб далі від біди.
Чекай но Ксеню, потру лоба.
Напишемо словами—ПРОБА
Візьме м трубу, дамо гороху.
Нальлє м води, нагріє м троху.
Треба заткнути, добре знаю.
Я в тих ділах вже опит маю.
Хоч трохи схоже це на брагу…
Горох в трубі породить тягу.
Сичить ричить і рве сідло.
А силу має як бодло.
Візьмемо сани за основу.
Поставимо ялинку нову.
Красиві кульки на гілках.
Гірлянди нам освітять шлях.
Смачні цукерки в паровозі.
Ще трошечки і ми в дорозі…
Здається все. Прощайся з світом.
Прийшла зима. нам добре літом.
От під ялинку ми присіли
на сцанки вдвох і полетіли…
Гуде мотор, гримить реактор.
Ракета сильна, наче трактор.
Ще мить і ми на небесах,
поміж зірок проложи м шлях.
Недовго ми отак літали…
Що буде з нами--- ми не знали.
Дала ракета наша крену,
так що тримайся Ксеню мене.
Додолу гепнеться ракета.
Нема для мене в тім секрета.
Ай-яй—ой йой - тримай штани.
Моєї в тім нема вини.
Я думав буде трохи сала…
А до саней ти прив*язала
ще пивзавод і винокурню.
А що ще в небі треба дурню.
Ричить, тріщить і ліс ламає.
Ракета корінь обриває..
Бабах бубух і темнота…
Шукаю Ксеню --- та не та.
О Ксеню, рідна, що я бачу.
Дивлюсь на тебе й чуть не плачу.
Помолоділа ти хутенько.
Років твоїх осталась жменька.
Я Дід Мороз, а ти Снігурка…
Куди нас занесла вертулка.
Що за місцину Ксеню маєш.
Ти кого небудь тута знаєш.
Багато світом я чвалав,
але ще тута не бував.
Аж раптом ась--- я вухом чую.
Своє життя я не врятую.
Старий, страшний і волохатий,
став перед мною лев зубатий.
--- Ти хто такий? Тебе питаю!!!
--- Чого приліз до мого Раю…
---Я—Я Ф-Ф-Федот , щ-що від Т-тараса.
Шукаю тута Волопаса.
--- Ти від Тараса? від якого?
Це він послав тебе в дорогу?
--- Д-де-ержу дорогу від Т-тараса.
Несу привіт для Волопаса.
---Я Волопас, держи отвіт.
Давай сюди ти свій привіт.
І тут мішок я розв*язав.
Та й другу новому віддав
свою сулію. Хай радіє.
Бо хто не оре --- той не сіє.
Тут підійшли малі звірятка.
Усі нас люблять наче татка.
Ялиночка вогнями сяє.
Хто віршика якого знає,
Хто пісеньку яку гарненьку.
Снігурку люблять всі як неньку.
Кожен отримав подарунок.
І от уже пустіє клунок.
Співає м, водим хороводи.
Живуть тут в мирі всі народи…
--- Ну як ти Доню? --- Добре Тату…
Втомилась я і хочу спати.
І Волопас в яку хвилину
Їй постелив пухку перину.
Спочинь кохана серед друзів.
Досить тримать тебе в напрузі.
Привів тебе я до порогу…
Ну а мені пора в дорогу…
----------------------------------
----------------------------------
Пішов творець, а я чуваю,
тут перед брамою до Раю
голос маленького дитяти:
--* На вас пожалуюсь я Богу*
Хто це сказав--- мале дитя…
Липучим кетчупом полите.
Йому б ще жити жити жити.
Старе брехло щось промичало.
Щоб кісткою у горлі стало…
Брехливе слово… Бог почув.
І пельку катові заткнув.
-------------------------------
Звершилось. Бачу. І не знаю,
чи то я сплю, чи то дрімаю.
Чолом торкнувсь я Брами Раю:
Там старий лев лиже телятко,
і поруч ненька, поруч татко.
Там ловить вовк стару зайчиху.
Чи для забави чи для сміху,
за нею мчить він по поляні…
Так, так, цікаво. ми незвані.
Вовк з*їсть її як дожене.
Вовк з*їсть її якщо дожене…
Там молодий ведмедик злиться.
Бо нерозумна я ослиця
з ним в чехарду не хоче грать.
Звідки йому , дурному знать,
Що гарна гра ця не для неї…
Свої у феї привілеї.
Там двоє, троє воєдино.
І з ними Бог! А ти людина…
Я тут прикрив до Раю браму.
Згадав про татка, згадав маму.
Та якось дивно стрепенувся!
Очі відкрив і повернувся,
до Вас живих із того світу.
Кругом весна, багато цвіту.
Тебе зустріну--- я в Раю.
Бо соловей пісню свою
для нас співає! Він мастак.
А що між нас було не так
пробач мене, без зайвих слів.
Чому зробив, чого хотів---
Спитай у Бога. Він все знає.
І нас обох оберігає…
-----------------------------
Ну от і все. Живу. Чекаю.
Коли повернешся ти з Раю.
На нашу землю.
Іди кохана білим світом.
Устелена дорога цвітом.
Вишневим цвітом.
Іди кохана до кінця
Знайди ти юного творця
і приведи до Брами Раю.
А далі--- далі я незнаю.
Найвища в світі Божа Воля.
яка ж мені судилась доля—
У двох рішайте---я прийму…
3.03.17р. Федір Секереш.
ID:
738411
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 19.06.2017 09:02:44
© дата внесення змiн: 19.06.2017 09:02:44
автор: Федір Кульгавий
Вкажіть причину вашої скарги
|
а мені подобалась ваша байка
