У різних країнах були і є різні системи віршування. Пояснюється це переважно особливостями мови. Є мови з постійним, а інші — з рухомим наголосом. В одних мовах є довгі і короткі голосні звуки, а в інших — наголошені і ненаголошені склади.
Античне (метричне) віршування
Назва від грецького metron — міра. Мається на увазі міра часу, потрібна для вимови того чи іншого складу. Вона заснована на чергуванні довгих і коротких складів.
Ця система віршування характерна для античної літератури, грецької і римської, сформувалася вона у VIII ст. до н.е. З'явилася у Давній Греції у VIII ст. до н.е., у III ст. н.е. поширилася в римській літературі. У давньогрецькій і латинській мовах були довгі й короткі склади. Одиницею довготи вважався час, необхідний для вимови одного короткого складу. Цей час називали морою (v). Час, потрібний для вимови довгого складу (—), дорівнював двом морам (vv). Довгі склади вимовляли протяжно, а короткі — уривчасто. У Стародавній Греції вірші не читали, а співали під ліру. Довгі і короткі склади об'єднувались у стопи.
Стопою називали сполучення певної кількості довгих і коротких складів. Стопи, повтрюючись, надавали віршу ритмічного звучання. В античному віршуванні розрізняли 28 стіп. Двоскладові стопи:
хорей або трохей (грец. choretos від choros — хор) — стопа з одного довгого й одного короткого складів: — v;
ямб (грец. jambos) — стопа з одного короткого й одного довгого v —;
пірихій (грец. pyrrichios) — стопа з двох коротких складів vv;
спондей (грец. spondeios) — стопа з двох довгих складів--.
Трискладові стопи:
дактиль (грец. daktylos — палець) — стопа з одного довгого й двох коротких складів — vv;
амфібрахій (грец. amphibrachys — з двох боків короткий) — стопа, в якій довгий склад знаходиться між двома короткими v — v;
анапест (грец. anapaistos — відбитий назад) — стопа з двох коротких і одного довгого v v —;
бакхій (грец. bakcheios — вакхічний) — стопа з одного короткого і двох довгих v--;
антибакхій — стопа з двох довгих і одного короткого--v;
амфімакр (грец. amphimakros — між довгими складами) — стопа, в якій короткий знаходиться між двома довгими — v —;
тримакр — стопа з трьох довгих — — —;
трибрахій — стопа з трьох коротких v v v.
Чотирискладові стопи:
хоріямб (поєднання хорея і ямба) v v —;
ямбохорей v — — v. Має назву антиспаст.
Пеони складаються з одного довгого і трьох коротких:
пеон перший — v v v;
пеон другий v — vv;
пеон третій v v — v;
пеон четвертий v v v —.
Епітрити складаються з одного короткого і трьох довгих:
епітрит перший v---;
епітрит другий — v--;
епітрит третій — —v —;
епітрит четвертий — — — v;
іонник малий v v — —;
іонник великий — — vv;
дихорей — v — v;
диямб v — v —;
дипірихій v v v v;
диспондей— — — —.
Кількість стоп у рядку називається розміром вірша.
Велика кількість стоп робила ритм античних віршів різноманітним. У деяких строфах поєднувалися різні стопи. Такі вірші називали логаєдами.
Найпоширенішим розміром був гекзаметр (грец. hex — шість і metron — міра, шестимірник). Гекзаметр — рядок з п'яти дактилів та одного хорея з цезурою після першого складу третьої стопи.
У перекладі на українську мову гекзаметр мас такий вигляд:
Гнів оспівай, о богине, //нащадка Пече я Ахілла
Згубний, що дуже багато // ахейцям лиха накоїв.
Душ багато героїв //славетних в Аїд він спровадив,
їхні тіла па поживу//собакам і птицям покидав.
("Іліада ". Переклад В. Самійленка)
Часто гекзаметр поєднувався з пентаметром — п'ятистопним віршем. Рядок ділився цезурою на дві рівні частини, у кожній із частин були дактилі та один довгий склад. Пентаметр мав таку схему:
— V V / — V V — // — V V / — V V —
Двовірш з гекзаметра і пентаметра називали елегійним дистихом. Елегійний дистих використовується в елегійних віршах і в монологах трагедій. Елегійні дистихи писав М. Зеров:
Єсть на цім світі // обранці — щасливі, ясні, безтурботні,
Легко, вином золотим // піниться їхнє життя.
В античній поезії, крім елегійного дистиха, були такі строфи, як терцет, катрен, секстина, октава, сонет. Епічна поезія була астрофічною, астро-фічною була і драма, за винятком хорових частин.
В епоху античності віршами писали наукові трактати, урядові документи.
Метричне віршування збереглося в арабській, іранській та індійській літературах, мови яких мають довгі і короткі склади. З європейських літератур найдовше трималося у Словаччині.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
