Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Нічого крім темряви - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
Luka, 10.07.2017 - 09:39
так про пітьму здатен розповісти лиш справжній Майстер. Дякую Вам, Шоне. не втомлююсь захоплюватися Вашими образами. Так хочеться вірити, що ця темрява - лише ніч перед світанком.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таку оцінку моїх творів....
Петро Кожум'яка (Ян Укович), 03.07.2017 - 18:21
Нічого навкруг окрім темряви На чорних її сторінках Законів нашкрябані літери - Думки шоколадних пресвітерів Вугіллям по чорних дошках... Читають оте чорні злидарі У темряві шлях бідолах... Щоночі розносять їх митарі - З душею, як чорна смола Корони зубами стискаючи: Як впаде ще хтось підбере! Навпомацки, світ уникаючи, Як кріт, як черв'як, що гребе! Цукровий король весь у чорному - Блювотної совісти слиз, Хоч вкрив він себе позолотою, Та враз почорніла від сліз. Їм мариться чорний сет ката, Глибоке провалля в кінці, Чи чорна із гратами хата, Із темряви тіні-гінці... Не ангелів чорнії крила, А чорного ворона крик, Напнуті на мачти вітрила, Як в темряви кольору лик. Гіркий шоколад влитий в кварти, Рідкий, зовсім темний світанок Замовить собі у шинкарки Шмат темряви на сніданок. Як тільки три півні згорлають Прокинеться сонце-народ То склепи тих всіх поховають Й проллється враз світло свобод У часі живого і світлого Зламаються струни пітьми Заграють нову пісню Вічності Освітить живими людьми. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний резонанс!
Променистий менестрель, 02.07.2017 - 11:42
Сьодні теж написав, правда у формі юморески.Звідки цій мемряві взятися?: Найпростіша методика Гумореска крізь сльози Тихо сіється час через сито віків – Місяць кліпає в ніч з піднебесся... О, ці люди внизу, логіці супротив і любові – вскубуться в процесі. Ні релігій талмуд, ні відношень статут – не підмога для звіро-людини. Хай – земля шкереберть, хай – потоп знову тут, Рішення всіх проблем: в зуби, в диню! 02.07.2017р. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за такий поетичний резонанс!
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 02.07.2017 - 11:26
Нехай струни Вашої творчості ще довго-довго бринять у серці.
Михайло Гончар, 02.07.2017 - 11:05
Дуже глибока філософська річ! Я не ризикну коментувати,бо ця безодня не для середнього ума
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Це просто текст про темряву Космосу...
Михайло Гончар, 02.07.2017 - 11:04
Дуже глибока філософська річ! Я не ризикну коментувати,бо ця безодня не для середнього ума
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен розуміє мої твори по своєму.... Мені завжди здавалосся. що я пишу свої твори досить просто....
Сіроманка, 02.07.2017 - 10:38
...темрява Вічності - не безпросвітня...у ній Світло Місяця і щоденна боротьба за Сонце на обрії (Сонце, що Виникає) - цитую фрагменти міфів епохи старожитності Вірш тяжкий, але зі світлим фіналом Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! У мене сумні тври...
|
|
|