Тепер для тебе я лише знайома,
Чергова тінь поміж тіней,
І донедавна не було відомо,
Про хід і розвиток наших ідей.
Ми будували плани на майбутнє,
Так вірили у неминучість почуттів,
Подув із заходу вітер попутний,
Ти рідний дім навіки залишив.
В обіймах іншої тепер ти засинаєш,
Даєш їй свою ласку і тепло.
Цікаво, чи до мене ще щось відчуваєш,
Чи.... з легкістю забув, немов би мене не було?
Не даром кажуть, що життя людей фільтрує,
Ми вчора були найрідніші із людей,
Харизмою своєю інша вже тебе чарує,
Між нами, на сьогодні, безліч паралель.... (с)
