Прокинусь вранці. Струшу уламки снів.
І стану знов, на свій потужний старт.
Що рік за роком йде в потоці днів,
І кожен раз новий порив, азарт.
Сигнал, свисток! І недопита кава.
Та бігти треба, вклинитись в типаж,
Майбутнє вимальовує уява,
Рухайся швидше! Йде хронометраж!
Біжиш, біжиш і ніг не відчуваєш.
Падіння, радість, невеличкий злет.
Рукою хмар, здається досягаєш,
Та це здалося… це лиш силует…
Розбилась дзвінко кришталева мрія,
Стукаєш в двері, а за ними ще…
Лиш підганяє впевнено надія,
А в грудях все пече, пече, пече…
Біжиш, ну а куди? Хто знає?
Вже зорі лічать твій життєвий стаж.
Лиш ранок знов секундомір вмикає,
І лічить пильно твій хронометраж.
