Налиті сонячним теплом, звисали яблука у вітах,
Нам посилаючи привіти, зривались, падали в траву,
Всім сповіщали кінець літа.
То Спас прийшов. Духмяний, з медом ,з горою яблук на столі ,
І з грушами , що впали з неба і рвались соком при землі
І вже екстаз в осиних зграях , гудуть ,гудуть: мені ,мені,
Я босоніж ,вслухаюсь ранком в їх гул в ранковій тишині.
Дісталось трішки і мені, того добра з осиним жалом.
Спаси й храни, шепоче мама, рука торкнулась голови,
Навкруги швидко похрестивши, щоб всі здоровими були
І ніжний мамин поцілунок в налитій вже моїй руці
Сміється дід у вишиванці, аж бриль спадає з голови :
Терпи козак – героєм будеш і вже не боляче мені.
Сидить на призьбі, споглядає на цей земний прекрасний рай,
Цей Спас для нього не останній , Господь, здоров’я йому дай.
Над церквою гуділи дзвони. Віталось ріднеє село,
Хай щастя в хати вам прибуде люди і небо мирним щоб було.
То Спас прийшов .Радійте люди. Життя у вас хай медом буде.
