коли твоє життя – як цей порожній пляж,
тоді воно – як ця порожня пляшка.
люби його, не плач, але тихенько ляж
та слухай, як співає
десь там щаслива пташка.
та то й не пташка – чайка. а коли твій ворог
взяв гору над тобою, не журись:
лежи, мов камінь, та суши свій порох,
і ще помстишся: згадуй, як то було колись.
коли буває боляче сказати
про те, що мучить і зсередини гризе,
молись
кожного божого судного дня і аж до страшного дня страти –
а тоді веселися, скачи та вишкірюйся,
мов іноземно-святий шимпанзе.
коли ти опиняєшся аж на самісінькому дні,
тобі здається, що ти виліз на вершину:
виблискує грязь діямантами, зірки божевільно смішні,
і пекло тобі шепоче: люби мене, бо загину.
з якогось приводу, й без приводу, з нагоди й без нагоди
молися – де вже й ділися ті дотепи! – ділися
з тими, хто чує, цим пляжем, цим ліжком,
а навіть слізьми насолоди,
бо є такі речі, що ними не поділишся
ні з ким, ніяк –
навіть коли в тумані, і йдеш на знайомий маяк.
не молися тоді – божевільно мовчи й сподівайся,
що ти спиш, і тоді вже до реальности не придивляйся,
– чи йдеш ти сам, чи він тебе веде,
мов дитину за руку до школи –
аж раптом: море, море! – й опинишся ніде,
і звідти вже не вийдемо ніколи.
такі слова, як до тебе оце пишу,
не варті нічого, а любити їх важко,
– та чого намолов, з того зараз мішу
важке, як пір'їна, прохання до тебе, ромашко:
ніколи не кажи мені "ніколи",
але, вже як скажеш, то мели та мели!
я люблю пісню "римські канікули" –
послухай її, коли буде коли
за твором: chocolate drops, iggy pop
"Врубився в серцевину" Дотепно ви висловились.Кожну строфу вашого вірша я сприймав окремо.І з кожної виніс своє розуміння.А всі разом вони, як на мене, об'єднані в один твір лише силою вашого великого розуму та неординарної(і, мало кому зрозумілої) уяви.Якщо чесно, то й не заморочувався, що цим твором хотіли сказати ви. Взяв собі, що треба - та й годі.