Я хотіла б прикинутись зливою,
щоб собою тебе до нитки змочити,
хоч на мить була б я щасливою,
стала б сонцем, щоб промінням зігріти.
Була б темрявою, що б ти іншу не міг помічати,
стала б зіркою, щоб дорогу тобі показати.
Я хотіла б прикинутись зливою...
Та листком я осіннім тремчу, як про тебе згадаю.
Просто бути хотіла щасливою -
та від холоду й вітру до долу спадаю.
Ти, можливо, пройдеш, наступивши взуттям брудним в душу
буде боляче, я стерплю, не хвилюйся,криком спокій твій не порушу.
