Собаки, кажуть, і коти
Молодші для людей брати,
Про них я хочу розказати,
Отож, дозвольте розпочати.
Почну, звичайно, із котів
Розумників-моркотунів.
А про собак скажу одразу –
Вам розповім я іншим разом.
Мій старший кіт Ярилом зветься
(всього ж моїх котів дванадцять!)
Ярило названий в честь бога,
Бо дуже схожий він на нього:
Красивий, золотаво-жовтий,
Дуже поважний, дуже гордий.
А другий – Інокентій, Кєша,
Цей кіт – сімейна радість наша.
У нього сірі шуба й хвіст,
І брови, вуса, навіть ніс,
Грайливий, жвавий і добряк,
Ну як без нього? Та ніяк!
Буває, випаде хвилина
Іду до хати на спочинок,
Улюбленців беру з собою,
Полежу з ними, подрімаю.
Вони ласкаються, муркочуть,
Немов про щось сказати хочуть.
Мине отак зо чверть години,
Повірте: інша я людина.
Все, що боліло – відлягло,
Утоми наче й не було!
Можу упевнено сказати:
Коти уміють лікувати.
Депресія? Нема надії?
Сеанси кототерапії
Завжди помічні, допоможуть
Звести в кінець мігрень і нежить,
Поліпшать сон і апетит,
Вгамують тиск й радикуліт,
Тому, шановні, прошу дуже:
Не будьте до котів байдужі,
Чотирилапі при нагоді
Завжди вам стануть у пригоді!
ID:
755301
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.10.2017 11:52:57
© дата внесення змiн: 14.10.2017 11:52:57
автор: Пелепей Тетяна
Вкажіть причину вашої скарги
|
