Ще трошки милий потерпи,
ще трошки милий мій благаю,
тебе нізащо у житті не полишу
і ти це знаєш.
Як ти колись, як я вмирала
зі мною був єдиним цілим
і до останньої хвилини
я теплий подих відчувала,
я теплий подих на щоці
і сльози теплії твої
я відчувала, відчувала.
А потім як мене не стало
ти сам лишився на землі.
І думка в голові одна,
твоїй на довго заселилась,
коли прийшла в наш дім війна,
прийшла й на сході оселилась,
я знала милий ти підеш,
з небес за тебе я молилась.
Та ж доля має інші плани,
ті що не зміниш молитвами.
І в один день дивлюсь з небес
а ти уже лежиш й вустами
повіря подихи останні
вхопити пробуєш свої.
Здригнулись небеса тоді
коли побачити картину.
Лежить солдат увесь в крові,
а поруч з ним сидить дівчина.
І як і він її колись,
до себе ніжно пригортав,
й вона до нього вся прилинула,
і болі вже не відчував
та й сльози більше не котились.
Її побачив як вмирав,
зрадів…. і очі опустились
І у останню мить життя
вуста його прошепотіли,
«тримай кохана я іду»
Тримаю любий, й відлетіли
