Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день
Не плач, моя леле, не треба!Не смій! Не журись!
Ти глянь за вікном прокрадається начебто рись
Жовтаво-червоні шматочки зрива до кишень.
Не треба печалі коли так прекрасна вона
Бурштинова панна з далеких казкових світів
За шлейфом її простягається потяг з листів
Й засмучені тіні октав, що співала весна.
Поглянь, моя пташко, відкрий оченята свої
Хай дощ з твоїх щік, вітер висушить трепетно(вщент)
І хай огортає веселково-теплий брезент
Від смутку тебе, розбавляючи біль і жалі.
Ти ластівко дика моя, янгол вицвілих мрій
Два неба для тебе, між ними - лукава земля.
І пахне зимою оголено-сива рілля
Її як тебе осліпив листопадовий рій...
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день..
Дочитавши до останньоі крапки, тільки тоді прокинувся від мeдитативних змін та пeрeтікань образів...прикольнe відчуття. Іноді здається, що вірш пeрeповнeний мeтафорами, як насичeний розчин...