Одного разу Крапля, що народжена дощем на Небі,
упевнила себе, що Бог її послав на Землю як Вождя
і вирішила раптом, що є обраною, випав жереб,
судилось бути вчителем і всіх судити, бо вона Суддя.
Потрапив у Струмок, вона всіх намагалась перевчити,
пустила хвилю гніву: "все з помилками, неправильне життя".
А той дзюрчав собі та не зважав на Краплю з аудитом,
заніс до Річки й скинув там без зайвих бульбашок і побиття.
Ріка взяла Краплину з радістю, мов доньку рідна мати,
але й там Крапля мила не приборкала просвітницьких основ,
все бульбашки пускала та навчала всіх як їсти й спати...
Доїхала Рікою аж до Моря й була взята без умов.
А Море без вагання влило Краплю в Океан безмежний,
але і там мала старалася підняти вчену каламуть,
то забагато солі, глибоко і взагалі, бентежно,
не розуміючи уклад, скрізь лізла і спотворювала суть.
Побачивши безмежність просторів новітньої квартири,
знов Крапля почала сварити, вчити жити й наставляти всіх —
як правильно потрібно дихати, із видом бригадира,
однак, чомусь у відповідь на це лунав веселий, щирий сміх.
І запитав її одного разу Океан з любов'ю:
"Навіщо ти, мала, переробити захотіла і мене?
Твої слова образливі для мене, їх сприймаю з болем,
Ти ж донька моя мила, кров моя, ми разом ціле є одне!"
2017 р.
*******************************************
Капля
Однажды Капля, урожденная на Небе,
Уверила себя, что послана на Землю,
Решила вдруг, что избрана и выпал жребий,
Ей с миссией будить всех тех, кто мирно дремлет.
Попав в Ручей, она все тужилась, старалась,
Поднять волну, которая весь Мир изменит,
Ручей журчал себе, а Капля обижалась,
И скоро ей Река его сполна заменит.
Река взяла ее в себя, как будто мама,
Но Капля мысли смелые не укротила,
Старалась пузыри пускать, лихая дама,
Река же терпеливо ее в Море влила.
А Море влило каплю в Океан безбрежный,
Не слушал он ее, живя своим укладом,
Она и дальше продолжала ныть прилежно,
Все объясняла и учила, как жить надо.
Увидев безграничные просторы дома,
Активная, учить взялась себе подобных,
Как правильно дышать и жить, ну, все знакомо,
И выглядело это бесподобно.
Спросил ее однажды Океан с любовью,
Зачем меня ты переделать захотела,
Ведь я твои слова воспринимаю с болью,
Ты дочь моя любимая, мое ты тело.
2015 г.
ID:
763436
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.12.2017 00:14:00
© дата внесення змiн: 08.08.2019 18:39:36
автор: Island
Вкажіть причину вашої скарги
|
