День змінює ніч а я віками той самий
Багряне небо розбавляє соком зиму
Лиш пустка. Це все що перед очами
А під руками
Твій біль
Віддай мені. Й я візьму
В цьому пеклі колись було так гаряче
Весняне повітря проковтувало життя
У когось лишилась донька
Але вона вже більше не плаче
Кинь мобільний об стіну.
Тут нема покриття
Перед очима картини.Ніби одна певна мить
Якись сум навіює руденька зима
Вкрите холодним снігом місто давно вже спить
Я повертаюсь додому
Туди де людей вже нема
Дай мені шанс. Давай заповнимо простір
Я хворію тобою. Зроби хоча б склянку чаю
Любов не вбиває ні отрута ні час ані розтин
І навіть у цьому місці
Я так сильно тебе кохаю
