У жадану подорож я рушив стертим грифом,
подружка гітара примостилась у стегна,
на двадцятий лад заїхав соковитим рифом,
трошки сумно, ледь з надривом дзеленчить струна.
Тепло і привітно зазвучали флажолети,
сплив у пам'яті один давно знайомий блюз,
і з якимось дивним, чудернацьким піруетом
пальці самі стали відчиняти в серця "шлюз".
Всі думки про горе, лихо, кривди і печалі
самі зникли, згинули й лишились за вікном,
тіні злиднів якось вмить розтанули і впали,
швидко й вдало зрубані "музичним долотом".
Мов весняне Сонечко вітає Землю з Неба,
блюз лікує душу, наче справжній монастир...
Млосно просто стало, отже виникла потреба
скинути весь мотлох... Хай летить під три чорти!
2017 р.
*******************************************
Гитарный блюз
В путешествие отправился по грифу,
милая гитара в гости позвала,
на двадцатый лад заехал сочным рифом,
грустно, чуть с надрывом всхлипнула струна.
Томно и тепло звучали флажолеты,
будущее восхищая в стиле "блюз",
и на все мои вопросы дал ответы
старенький, но все еще задорный фуз.
Все обиды, боли, скорби и печали
словно растворились в ритме золотом,
тени прошлого растаяли, упали,
срубленные музыкальным долотом.
Как весенний дождь обхаживает землю,
блюз струится, убирая с сердца хлам,
в нем плыву, купаюсь, отдыхаю, дрЕмлю,
ощущая то, как грусть летит к чертям.
