На годиннику стрілка показує нуль-нуль
я заплющую очі:ріки-сльози.
Дайте щит від цих залізних куль.
Вони не щадять,вони жалять як оси.
Майже завжди все було саме так.
І ніде не було інакше.
Де віднайти тут мені знак,
і коли зміниться все на краще?
Я не блакитної крові,не діва-мадонна
не сплю на горошині і не читаю казок.
Мені не пишуть пісні,не грають на акордеоні.
Мені не складають текстів-частіше пишуть байок.
На годиннику стрілка нуль-нуль-п'ять.
Очі закриті:сльози-це ріки.
Люди завжди один одного не щадять,
проте люди завжди один одному ліки.
