МЕСІЯ І МИРЯНКА…
Що ж наробила ти, мирянко,
Ти ж бавилась завжди в панянку?
Невже не знала зовсім лиха,
Чому ж ти зло робила з тиха?
Невже біда тебе не вчила,
Ти ж не одного розлучила?
Чому у школярів не вчилась,
Тоді би часто ти молилась?
Як всіх людей любити треба,
Хоч трішечки боятись неба?
Навчаєш в школі, що дітей,
Чи заговір своїх ідей?
Ти Бога не боїшся зовсім,
Для привороту любиш осінь!
Ти ще дітей втягнула, чудо,
Хоч б’єшся в церкві ти у груди.
Ти є брехлива й не побожна,
Бо ти, як робиш, так не можна.
Молися і покайся, доню,
Ти не одну зламала долю.
08.01.2018 р.
РАЙ
