Спить смарагдовий дух
У водному плесі,
Гойдається подихом трав,
Причесаних ніжно рукою
Нявки.
Вона забуває колишні вітри
І сльози дощів не збирає у коси,
Нехай потечуть у струмки
На волю.
Весна позбирає усі по краплині
І подарує комусь.
Химерний дарунок,
Химерні бажання і мрії незвичні
Втрачені.
Нявка гойдає смарагдовий дух,
Утоплений промінь на темному дні,
Допоки пірне необачний
І плесо столочить.
Не буде питань
Тільки кола водою
І відгомін змін
Нездійснених.
Тільки смарагд
Спокусою, оком зеленим
Пригадує весни.
І нявку. Можливо.
