Коли уже не знаєш, де твій дім,
І як вогонь любові розпалити в нім,
Ти падаєш в автобус,що вже їде,
Немов печаль вмістити більше ніде
Коли уже втрачаєш власне "я",
А самоусвідомлення - це все тупа фігня,
Ти розбігаєшся і тихо летиш в прірву,
Як ніби хтось твої страхи і сни відíрве
Коли уже не розумієш,де ти є,
А в голові якесь розстанувше желє,
Лягаєш. Заплющуєш очі.
Кремувати ніхто ж бо не схоче.
