Вчительці і наставнику Киріші К.Є.
Життя серед щоденних буднів
Дарує зустріч незабутню.
Дві постаті, мов дві різниці -
Учителька і учениця.
Хоча тепер ми вже колишні,
Проте від вас іде величність.
Ви - літня, я – уже доросла,
Без хвилювань з Вами непросто.
Багаті досвідом й роками,
Завжди з уважними очами.
Ви віддались уся нащадкам
Й лишили в кожнім добру згадку.
Всіх учнів звете поіменно.
Ви не забули – як приємно!
Хоча ми пустували трішки,
За це і соромно, і смішно.
Ви наставляли нас, учили,
А ми… Були ми молодими,
Щасливі, жваві, безтурботні.
Жили не «завтра», а «сьогодні».
Тепер веду з Вами розмову,
Мов повертаюсь знову в школу.
Ті ж відчуття, що біля парти
І соромно чогось не знати.
Зустрілись й розішлися чемно.
Й тепер я знаю достеменно -
Приходить з часом розуміння,
Що труд учителя безцінний.
Гарна присвята. Я дуже вдячна всім своїм учителям, мені , мабуть, повезло, що саме вони мене навчали і виховували, на жаль, вже багатьох немає серед нас, але пам*ять у серці залишиться назавжди.
Гарно!!! Це в молоді роки здається ,що праця вчителя не важка чомусь, напевно вже маючи своїх дітей тоді приходить розуміння.А зараз тим паче,діти не такі,бо життя дуже змінилося.
Успіхів Вам!!!