Вітер надворі віє снігами,
Каплі стікають по склу, –
Тануть неквапно сніги на душі і на рамі,
Я подумки щастя зову.
Вірю, відчуєш ти неодмінно,–
Дуже вже сумно мені:
Бачити хочу усмі́шку і погляд привітний
Твій хоч би в казковому сні.
П р и с п і в:
Сніг стежки замітає,
Вітер крони хитає,
Я тихенько читаю
Листи твої.
Трохи боляче й сумно…
Я чіпляюсь за струни
Й найніжніші відлуння
В душі моїй.
Сум від сонця і тепла розтане,
Почуття відновить знов весна.
Сторінки дні гортають,
Пісня серця лунає,
Мрії збудуться, знаю,
Не тільки в снах.
Чи відчуваєш, дихання вітру
Ніжно торкнулось щоки,
І кольорове сіяння у серці надміру
Теплом розлилося легким?
Я це до тебе м’яко торкнулась
Трепетним ночі крилом,
І, хоч зима навесні у наш край повернулась,
Та гріє кохання тепло.
П р и с п і в.
22.03.2013
