Єрейська в шию вдарила сокира,
Скропила кров діброви і гаї.
Підрізані вже крила і вітрила,
Вступили в дію правила змії.
Не захистять русини Світодара,
Втопили їх… немає вже кому.
Рабів лишила для себе отара,
В крові лежить Лебедія… в диму.
Під гомін дикий сучого правління,
Вели на страту сивого волхва.
Покора панувала й збайдужіння,
Візантія завершила жнива.
Й так тищу літ рабами в зайди досі,
Гетьманом… і над церквами хозар.
Проснітеся нещасні й безголосі,
За вас пішов… у ирій Світодар.
Народе мій згадай, що ми рутени,
Від світлих є високих ми богів.
Русине мій проснись благословенний,
Очисть в собі генетику рабів.
