Млосним кадилом акація мокро-жива,
Кава з вершками в руці, а в губах сигарета,
Буря травнева рве небо сумної планети
Ззовні й зсередини – бідна моя голова,
Знову твої, та й збирає до купи слова,
Психе в начищених латах, бо скоро війна!
Мойри забили на працю – зібралися в бар,
Кішка нитки переплутала – що ж поробити?
В шоці стою і продовжую тихо курити -
З темпом таким за годинку не стане сигар.
Радість богів, а для смертного той ще тягар,
Трохи це схоже на Тартат… або на тартар…
П*яний Амур Купідону начищує харю,
Стріли, мов дощ, а у смертних панує сумбур,
Зараз трикутник – одна з найпростіших фігур,
Я ж все курю і про тишу зі спокоєм марю,
Скільки протримаюсь в грі цій аморфній – не знаю,
Та на кону твої риси – тому не програю.
