Твої руки і вигини ніжних долонь, твої очі
Незабутньо-сумні, теплі погляди гріють мене
І упаде в росу біле сяйво від зір неохоче
Оминаючи вікна мої й всю мене омине
Місяць тихо гукне за собою у слід де планети
Нероздільні сузір'я, що створять дорогу тобі
Забери мене, Принце, з собою на крилах комети
Назавжди від усіх не лишай погасати в журбі
Не віддай не впусти і залиш всю собі до останку
Заховай від людей, що від заздрості мертві в душі
Хай і зникну з землі, як зникають вчорашні світанки
Краще вже розчинитися біллю в твоєму вірші
Ти мені не чужий, але все ж недосяжно-далекий
Наче зірка у небі незнаних галактик й світів
Я мов гілка суха, що вмирає в пустелі від спеки
Лиш жеврію в омані чиїхось невдалих життів
Коли вернешся знову до мене, прошу не забути
Залишити прочинені вікна в країну комет
Бо не хочу шукати у вчинках своїх я спокути
Вибираю для себе навік безкінечності лет
привіт!!!Навзаєм, скучила, вертатися, треба 
...розчинитися болем...Обираю на згадку.
будем грітися)))
сподобалось 
