Розчарувався я вже тричі,
І знову розпочав війну у голові своїй,
Хоч знав на пам'ять смутку очі таємничі,
Та всеодно чомусь без зброї йшов у бій..
Я кожен день чекав ножа у спину,
І добре знав куди поцілить лезо кажен раз,
А потім з горя виклав серце власне на вітрину,
Продав,відклавши безнадійно тільки час..
Я йшов стежками де ніхто не ходить,
Самотність скриготала в далені,
Хоч розумів , що вже життя моє проходить,
Знайти лишень не знав де спокою собі. ..
Хтось скаже точно, що я дивний,
І мої мрії - це лиш сон і їх нема,
Я вірю впаде дощ мій, ще й такий масивний,
Що після нього точнг вже моя буде весна..
Мої вірші вони для мене сповідь,
Про себе пишу, та покажу трохи вам,
Сумну таку оту мою розповідь,
яку напевне знову прочитаю сам..
