Як тихо... тихо за вікном...
На місто опустилися тенета ночі
Не хитру колискову, зачаровуючи сном,
На вушко дощ, не впевнено, шепоче
Як тихо, тихо за прозорим склом
Навіть, авто... на вулицях, не чути
Наповнює холодна тиша внутрішнім теплом
У ньому легко так, усе лихе... забути
Я тихо... тихо... за вікном
Лиш сяйво місяця за підвіконня зачепилось
І ось, вогні останні стерті чорним рушником
Життя, в очікуванні бурі, причаїлось
дякую, дуже приємно
