Просила, подруго, ти львівського дощу,
Невже не чуєш як він стука по бруківці?
Дивись же, швидко, поки зовсім не ущух!
Окремі краплі ось гойдаються на гілці.
Вже як веселка Львів, як місто парасоль,
Кругом калюжі і веселі всюди бризки
Та сірі хмари, дощ єдиний тут король,
Для тебе крапель назбираю цілу низку.
Ти пам'ятаєш як гуляли під дощем,
Сміялись разом і стрибали по калюжах?
Лише не плач, нам не потрібний зараз щем,
Ти насолоджуйся вже стуком крапель дужих.
Ти чуєш ноти: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі?
Це дощ танцює разом з вітром в темпі вальсу,
Тобі присвячені рядки про нього всі,
Лише фантазії відкрий на мить терасу.
Старий рояль в альтанці грає нам сонет,
Дерева й краплі лиш підспівують чудово,
Співай і ти, давай підхопимо куплет,
Лиш усміхнись й життя враз буде кольорове.
Просила, подруго, ти львівського дощу,
Який рясний іде тепер лише для тебе,
Читай, захочеш я ще більше напишу,
Тобі привіт передавало львівське небо.
P.S. Усе для тебе)
