Я зайду до твоєї кімнати,
Де у ліжку дрімаєш ти,
І проникну я крізь простирадло,
Щоб у темряві щастя знайти.
Я торкнуся гарячого тіла,
І від вуст прожену дрімоту,
По доріжці із поцілунків,
Поведу у країну оту:
Де усі почуття оживають,
Пломеніють казками бажання,
Замість слів – душі мова і тіла,
Знов доводить закони кохання.
Де любов без кінця і початку,
Переповнює спраглі тіла,
Вкотре, знову додавши сили,
Все навкруг спопеляє до тла.
Ніжно-ніжно, мов вітер весняний,
Я до тебе скоріш притулюсь
І сказавши на вушко: «кохаю»,
Я душею з тобою зіллюсь.
Ну а поки що, слухай уважно,
Що тобі я на вушко шепочу,
І повір, я не можу без тебе,
Жду, кохаю, чекаю і хочу…
Все йде як треба! Не встоїть! Знаю по досвіду. 
