Мене ламає твоя байдужість.
Мене лякає твоя самотність.
Мене захоплює твоя мужність.
І я обожнюю твої очі...
Аллія Загорбенська
Мені така близька твоя самотність,
Усі твої захоплення й думки,
Твоя практичність і ще твоя точність
Уважно зараз вчитуйся в рядки.
Захоплює і витримка, і мужність...
Найбільше погляд рідний і чужий
Мене лякає холодність й байдужість
І голос... Коли він занадто злий.
Хоч чесний, інколи незрозумілий
Як нотками з'являється брехня,
Коли від дивних вчинків захмелілий
Мабуть, це знову моя маячня.
Своїм життям ти ходиш, як по лезу,
Мені сподобались цікаві відчуття
Ой, вибач. Знову я тебе бентежу,
Всього не пояснивши до пуття.
Захоплююсь, коли знімаєш маску,
Бо в масці, друже, ти мені чужий,
Емоції побачити так важко
Як голос надто владний й надто злий.
Знову напишеш: "Я тобі що, миша?"
Не миша, навіть зовсім навпаки
Між шумом завжди обираєш тишу,
Та краще далі вчитуйся в рядки.
Не розрізняю твою правду і брехню,
Хоча колись було все очевидно
Заплуталась, сама уже тону
Лиш борсаючись тихо й жалюгідно.
Ти близько і водночас так далеко.
На краю прірви балансуючи, йдемо.
Понад усе кохаєш небезпеку,
Колись б лякало це, а зараз все одно.
Змінив мене... Змінив усю, до дна,
З'явились наполегливість і впертість,
Сміливість... З іншими я мовчазна,
Зате з тобою лиш одна відвертість.
Ти, друже, вже скажи мені одразу,
Якщо маю почути слово "ні"
Краще почути ненависну фразу,
Ніж радісно купатися в брехні...
04.07.2018р.