Хотів мене. Бажав мене. От маєш!
Прийшла. Взяла. І більш не відпущу.
Ти думав, просто так візьмеш, пограєш,
а я так все візьму тобі й прощу.
Гадав, що будеш бавити, як ляльку,
по плану буде все, що закортить,
я стану наче та дитинка змалку
і буду все тебе благать, просить.
Бо ти ж не знав, що можу керувати
тобою і твоїм складним життям,
я так зроблю, що будеш мандрувати
по моїм тілі з повним забуттям.
Десь схочеш зупинитись на хвилинку,
а я затримаю там на завжди,
щоб ти занурився в кожну клітинку,
поки лишатиму десь на тобі сліди.
В моїм волоссі заплетешся співом
ранкових солов‘їв з своїх країв,
для тебе кожен подих стане дивом,
так ти не мріяв й навіть не хотів.
Віднайдеш точки піків на моїх долонях
та питимеш із них моїх енергій сік,
і відтепер я - сивина у твоїх скронях,
з якою проживеш ти не один свій вік.
Хотів мене. Бажав мене. І маєш!
Прийшла. Взяла. Тримаю назавжди!
Я розчинилась у тобі, ти по мені блукаєш,
ми налаштовуєм світи вже на свої лади.
