Ти боїшся моїх віршів,
Я ж боюся твоєї мовчанки,
Коли очі благають :"Лишись",
А вуста,мов заліплені скотчем.
А коли напиваєшся вщент,
І бринить тих прощань струна,
Знову тягне почуть абонента,
Але ж чи відповість вона?
Так. Бере телефон:-Я слухаю.
-Сумувала? Тому і дзвоню.
Я без тебе тут ніби дихаю.
- Ну а я тут життя творю.
- Ще кохаєш? Прости, що мучаю.
Я ж до тебе не охолов.
Каяттям і похміллям нав'ючений
Проганяєш на ранок любов.
Все спочатку :мовчанка з тиждень,
Далі пізні зізнання, дзвінки.
Часом думаю:"Мій хороший,
А якби все було навпаки? "
