Коли осінь говорить з дощами, то я прислухаюсь,
Бо люблю поблукати в осіннім Ретіро* сама.
Кароокі каштани збираються з листом у зграю
І додолу спадають, де трав зеленава кайма.
Кришталеве намисто нанизує осінь на голі дерева,
І стікають краплини, немов діаманти блищать.
Тут і я серед неї, неначе краси королева,
Жовтий лист піднімаю до рук, ніби літа печать.
Легко так серед спілої осені - сонячний спалах,
А за літечком теплим у серці сховалась печаль.
В цій порі я щаслива. Нічого, що десь заблукала,
За плечима любов. А попереду зоряна даль.
Ретіро* - Міський парк
***
Cuando el Otoño habla
Cuando el Otoño habla con la lluvia escucho atenta.
Me gusta pasear por el Retiro otoñal.
Los castaños de ojos marrones juntan sus hojas,
Y caen al verde tapiz de la hierba.
Engarza un collar de cristales ,
Otoño sobre árboles desnudos.
Se deslizan las gotas con brillo de diamantes.
Me siento una Reina de la belleza.
Entre las hojas, como vestigio del verano,
En este Otoño maduro
Aparece un destello de sol.
Tras el calor del estío , tristeza en mi corazón.
Soy feliz.
Da igual que me encuentre perdida.
El amor quedó en el pasado.
Por delante, una letanía de estrellas. Переклад на іспанську Лариси Шіпко
Чарівно! 
