Що я таке ? І що з мене стане. І в що мені більше не вірити?
Обернуся масним теплим попелом і тихо розвіюся з вітром.
І відчуватимуся гірко-сипким смаком на чужих губах.
Я житимо вічно у склі води, солоній, як сльози, що ми не проплакали,
І не побачу, як міста-павуки розкидають тенета вулиць, тьмяно освітлених,
і голодні будинки жеруть перехожих, і вікна в них сито поскрипують.
Я стану крихко-пергаментним сувоєм, скурю тютюнові пальці,
і доберуся до океану, розчинившись прахом в каналізації,
де перетворюсь на риб, черепах і корали, і білий вапнистий пісок
