Розквітло сонце буйним квітом
Серед зими,
Проміння вплело в густі ялиці -
Вело із тьми,
Так чудно мружить булькаті очі
Сумним снігам,
Лягло на стежку, вмочило пензлик
В кольори гам.
Рвало пелЮстки з синього неба,
Виплело день,
Тихо писало в чубку смереки збірку пісень,
Нота до ноти - сольні октави...
Дзвінкі пташки,
У ранок світлий смішно вплітало
Всі ромашкИ.
Світлі й голодні, із снігом згідні,
Такі - льодяні,
Мов королеви з серцем холодним
Вже неземні,
Сонце зігріє, знову зомліє -
Враз защемить,
Не смій розбити, сон їх змінити -
Залиш ще мить...
(С) Леся Утриско
