Тобі пишу останього вірша,
хоч знаю, що ти їх і не читаєш,
я знаю де ти,точно знаю що жива,
І знаю вже - ти іншого кохаєш..
Згадав як ти мені колись казала,
Немає кращого за тебе на землі,
та час пройшов,ти зради ніж дістала,
і завдала ще не смертельного удару мені..
Ти знаєш я спочатку не здавався,
Не вірив що любові сонце не зійде,
Але коли самотності холодний біль підкрався,
то зрозумів - душа моя на страту піде..
І день прийшов,ти вбити мене мала,
Бо ж знала - де шукати мою душу,
Я так чекав,душа на тебе так чекала,
а ти втікала,тепер я мучитися мушу..
І де лиш тільки не ховався,
Щоб для життя знайти десь новий старт,
Але чим більше так тебе забути я старався,
То більше доля, входила в азарт..
Бо знову десь зустріну і побачу,
Лиш тільки мить вже спогади старі,
для всіх сміюся,а насправді плачу,
за що так боляче зробила мені?
Настав той час, і я тебе шукаю,
Коли знайшов,побачив ти мені чужа,
Сказала ти, я більше не кохаю,
Й для тебе більше вже мене нема..
Ти стала ворогом мені тепер,
колись ж давно подарувала мені крила,
І вирвала,я впав але від того не помер,
тоді ти словом не кохаю мене вбила..
ID:
819048
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.12.2018 15:27:40
© дата внесення змiн: 26.12.2018 15:27:40
автор: NzR
Вкажіть причину вашої скарги
|
