Одного разу починалася зима
не так, як завше, наче поза планом,
в календарі все вказувало, то була вона,
але небажана і зовсім ще незвана.
Оманливо світила холодом із сонця,
крізь нього наче і дивилася на світ,
а я раділа візерункам на віконці,
не помічаючи, який мороз стоїть.
Не встигла принести в природу снігу,
сніжинки жодної не зміла вдарувать,
проте навмисне туго закувала в кригу,
щоб я відмовилася від легеньких платть.
Зима суворою хотіла буть відразу
й закарбувать мене бажала на свій лад,
та я така, що не тримаю зла й обрАзи,
я зачекаю мирно її снігопад.
А потім з нею закружляю в білім танці,
під тиху музику прийдешніх хуртовин
і кожен день, приміром десь уранці,
я даруватиму їй сни у вигляді льодин.
